У невеликої косметичної майстерні рідко буває потреба одразу в десятках видів упаковки. Зазвичай усе починається з кількох продуктів: крему для рук, бальзаму для губ, скрабу або маски. І тут легко припуститися помилки — замовити красиві баночки, а вже потім з’ясувати, що густий засіб незручно фасувати, кришки погано закручуються або етикетка не поміщається на корпусі.
Найскладніше навіть не вибрати матеріал. Потрібно знайти тару, яка підходить конкретній рецептурі й водночас не створює зайвих витрат на невеликих партіях. Особливо коли виробник ще перевіряє попит і не знає, який із засобів продаватиметься краще.
Чому не варто починати з дизайну баночки
Уявімо крем для рук, який планують продавати по 50 мл. Невелика скляна банка виглядає доречно, але чи зручно буде покупцеві користуватися нею щодня? Якщо крем досить рідкий, під час відкривання він може потрапляти на різьбу. А для густого батера, навпаки, широкий отвір часто зручніший за вузький дозатор.
Саме консистенція продукту підказує, яку упаковку розглядати. Лосьйони та рідкі емульсії нерідко фасують у флакони з помпою, тоді як щільні креми й скраби зручніше набирати з баночки. Проте навіть у межах однієї категорії можуть бути винятки.
Є й питання гігієни. Коли покупець щоразу набирає крем пальцями, до продукту можуть потрапляти мікроорганізми. Для деяких рецептур це додатковий аргумент на користь дозатора або туби. Втім, сам тип упаковки не замінює правильної системи консервування та випробувань готового засобу.
Як визначити потрібний об’єм скляних баночок
Для невеликої лінійки краще почати з одного-двох об’ємів на кожну категорію продукції. Наприклад, крем для обличчя можна випускати в компактній баночці, а скраб для тіла — у більшій ємності. Замовляти п’ять розмірів одного засобу на старті зазвичай немає потреби.
Важливо пам’ятати, що 50 мл тари не завжди означають 50 грамів косметичного продукту. Щільність кремів, гелів і батерів відрізняється, тому масу наповнення потрібно перевіряти на практиці. Також варто враховувати простір під кришкою та можливе розширення продукту при зміні температури.
Підбираючи баночки для крему, корисно замовити кілька зразків різного діаметра. Однаковий об’єм може виглядати зовсім по-різному у високій вузькій та низькій широкій ємності. До того ж від форми залежить, наскільки легко діставати залишки засобу з дна.
Не варто забувати й про транспортування. Велика скляна банка може добре виглядати на полиці, але для доставки поштою знадобиться надійний захист від ударів. Якщо продукцію планують переважно відправляти покупцям, витрати на транспортне пакування краще порахувати заздалегідь.
Що перевірити перед закупівлею партії
Навіть якщо банка підходить за об’ємом, це ще не означає, що вона сумісна з косметичною рецептурою. Олії, ароматичні компоненти та інші інгредієнти можуть по-різному взаємодіяти з матеріалами упаковки. Особливо уважно потрібно перевіряти пластикові ємності, ущільнювачі та внутрішні елементи кришок.
Для пробної партії достатньо кількох зразків, які можна заповнити готовим продуктом і залишити на випробування. Під час перевірки звертають увагу на такі моменти:
- чи не змінюються запах, колір і консистенція засобу;
- чи залишається кришка щільно закритою;
- чи не з’являються підтікання після перевезення;
- чи зручно набирати продукт із ємності;
- чи добре тримається етикетка на поверхні.
Окремо варто перевірити поведінку упаковки за різних температур, передбачених для зберігання та транспортування. Наприклад, засіб може нормально виглядати в прохолодному приміщенні, але змінити консистенцію під час літньої доставки. Такі випробування допомагають оцінити готовий продукт разом із тарою, а не кожен компонент окремо.
Як не переплатити за упаковку на старті
Невеликим брендам часто хочеться зробити кожен продукт особливим: різні форми баночок, окремі кришки, індивідуальні коробки. Але така різноманітність ускладнює закупівлі. Якщо один крем продається швидше за інші, може виявитися, що потрібна саме його тара закінчилася, а решта упаковки лежить без використання.
Практичніше вибрати кілька сумісних форматів. Наприклад, використовувати однакові банки для двох густих кремів, якщо їхні рецептури допускають таку упаковку. Відрізняти продукти можна етикетками, кольором оформлення або зовнішніми коробками.
Ще одна стаття витрат — мінімальна партія закупівлі. Ціна однієї банки може бути привабливою, але якщо постачальник продає її лише великими коробками, частина бюджету надовго залишиться в запасах. Для тестового запуску іноді вигідніше заплатити трохи більше за одиницю, зате не заморожувати гроші в упаковці.
Коли продажі стануть стабільнішими, асортимент тари можна поступово розширювати. На цьому етапі вже буде зрозуміло, які об’єми купують частіше, чи подобається покупцям спосіб відкривання та скільки упаковки потрібно замовляти щомісяця.
Для невеликої косметичної лінійки найкраща упаковка не обов’язково найдорожча. Важливіше, щоб вона відповідала властивостям засобу, була зручною для покупця й не ускладнювала фасування. Кілька перевірених форматів на старті часто дають більше користі, ніж велика колекція красивих, але непрактичних баночок.
